Джон Мейнард Кейнс

Джон Мейнард Кейнс

Кейнс був призначений членом Королівської комісії з фінансів і промисловості та Економічного консультативної ради. У лютому 1936 року вчений публікує свій основна праця - «Загальну теорію зайнятості, відсотка і грошей», в якій наприклад вводить поняття мультиплікатора накопичення (мультиплікатора Кейнса), а також формулює основний психологічний закон. Після «Загальної теорії зайнятості, відсотка і грошей» за Кейнсом затверджується статус лідера в економічній науці і економічній політиці свого часу.

У 1940 році Кейнс став членом Консультативної комітету при Міністерстві фінансів з військових проблем, потім радником міністра. У тому ж році він публікує роботу «Як оплачувати війну?». Викладений у ній план передбачає депонування в примусовому порядку всіх коштів, що залишилися у людей після сплати податків і перевищують певний рівень, на спеціальні рахунки в Поштовому ощадному банку з їх подальшим розблокуванням. Такий план дозволяв вирішити відразу два завдання: послабити інфляцію попиту і зменшити післявоєнний спад.

У 1942 році Кейнсу наданий спадковий титул пера (барон). Був президентом Економетричного суспільства (1944-45).

Під час Другої світової війни Кейнс присвячує себе питань міжнародних фінансів і післявоєнного устрою світової фінансової системи. Він брав участь у розробці концепції Бреттон-Вудської системи, а в 1945 році вів переговори про американські позиках Великобританії. Кейнсу належить ідея створення системи регулювання валютних курсів, яка б поєднувалася з принципом їх стабільності де-факто в довгостроковій перспективі. Його план передбачав створення Клірингового союзу, механізм якого дозволив би країнам з пасивним платіжним балансом звертатися до накопичених іншими країнами резервам.

У березні 1946 року Кейнс брав участь у відкритті Міжнародного валютного фонду.

Помер 21 квітня 1946 від інфаркту міокарда. Похований у Вестмінстері.
Наукова діяльність

Кейнс завоював репутацію талановитого учасника різного роду дебатів, і Фрідріх фон Гаєк кілька разів відмовлявся обговорювати з ним питання економіки. Хайєк у свій час виступав з різкою критикою ідей Кейнса, у спорах між ними знайшло відображення протистояння англосаксонської та австрійської традиції в економічній теорії. Після виходу «Трактату про гроші» (1930) Хайєк звинуватив Кейнса у відсутності в нього теорії капіталу і відсотка і в неправильному діагнозі причин криз. Треба сказати, що в деякій мірі Кейнс був змушений визнати справедливість закидів.

Широко відома також дискусія (часто називається Дискусія про метод) Кейнса з майбутнім лауреатом нобелівської премії з економіки Яном Тинбергену, тим, хто ввів регресійні методи в економічну науку. Ця дискусія почалася статтею Кейнса «Метод професора Тінбергена» (англ.Professor Tinbergen's Method) у журналі «Economic Journal» і тривала в циклі статей різних авторів (між іншим, в ній взяв участь і молодий Мілтон Фрідман). Проте, багато хто вважає, що більш цікавий виклад цієї дискусії (в силу більшої відвертості) було в приватній переписці між Кейнсом і Тинбергену, в даний час опублікованій в Кембріджському виданні творів Кейнса. Сенс дискусії полягав в обговоренні філософії та методології економетрики, а також економіки взагалі. У своїх листах Кейнс розглядає економіку не стільки як «науку про мислення в термінах моделей», скільки як «мистецтво вибору відповідних моделей» (моделей, відповідних постійно мінливого світу). Ця дискусія стала багато в чому визначальною для розвитку економетрики.

Джерело