Королюк Володимир

Королюк Володимир Семенович - академік Національної академії наук України з 1976 року, професор з 1965 року, доктор фізико-математичних наук з 1964 року, співробітник Інституту математики НАН України з 1954 року, нині – радник при дирекції, всесвітньовідомий український математик в галузі теорії ймовірностей та її різноманітних застосувань (теорія систем обслуговування, теорія надійності, математична статистика тощо).

Багатогранна наукова діяльність В.С.Королюка почалася з дослідження непараметричних задач  математичної статистики та асимптотичного аналізу випадкових блукань.

Розпочаті дослідження граничних задач для випадкових блукань асимптотичними методами В.С.Королюк продовжує зі своїми учнями (Д.В.Гусак, М.С.Братійчук та інші). У своїх дослідженнях він використовує факторизаційні тотожності, розвиває метод потенціалу для випадкових блукань та складних пуассонівських процесів. В.С.Королюк, один з перших на Україні належним чином оцінив теоретичне та прикладне значення напівмарковських процесів і привернув увагу своїх учнів до їх дослідження. Результати цих досліджень підсумовані в монографіях В.С.Королюка, А.Ф.Турбіна та А.В.Свіщука.

В 70-80 рр. В.С.Королюк поновлює дослідження задач з математичної статистики і разом з Ю.В.Боровських займається асимптотичним аналізом імовірнісних розподілів та розподілів статистик. Результати дослідження вказаних статистичних проблем підсумовані в кількох монографіях В. С. Королюка та Ю.В.Боровських, частина з яких були перевидані англійською мовою.
 

За 20 років між двома ювілеями: 1985 – 2005 рр. опублікував 131 наукову працю, в тому числі 14 монографій, з них 5 видано у закордонних видавництвах. За попередні 35 років (1949-1984 рр.) було видано 220 праць, з них вісім - монографій. Інтенсивність наукової діяльності практично залишається незмінною (праці в середньому по 6,5 друкованих аркушів за рік протягом 55 років).

Між двома ювілеями  (1985 – 2005) відбулися докорінні зміни у суспільному житті, що викликано перебудовою соціального ладу. Перший ювілей був у УРСР, тоді як другий – у незалежній Україні. Перебудова у Радянському Союзі, а згодом і розпад СРСР докорінно змінили умови творчого життя науковців. До першого ювілею вчені-математики з теорії ймовірностей в Радянському Союзі були цілісним творчим колективом: їх об'єднували спільні семінари, симпозіуми, школи, конференції. При відділені  математики Академії наук СРСР працювала комісія з теорії ймовірностей, до складу якої входили представники різних республік. Комісія уважно слідкувала за творчим успіхом молодих математиків і заохочувала їх до захисту докторських  дисертацій.

Особливо важливим об’єднуючим заходом були міжнародні Вільнюські конференції з теорії ймовірностей та математичної статистики, під час яких вчені Радянського Союзу мали можливість спілкуватись з видатними вченими зарубіжних країн, в тому числі, з ученими Сполучених Штатів Америки.

Джерело